Контрольний письмовий твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень
1. Опишіть свою вулицю або село (1,5 - 2 сторінки). Ми писали вже такий навчальний твір, а це контрольний. Пишіть на охайних подвійних листочках в лінію, листки зберігайте, після карантину їх треба буде вклеїти в контрольні зошити.
Орієнтовний план твору-опису "Моя вулиця".
1.В якому місті (селі) ти живеш, на якій вулиці?
2. Чому твоя вулиця має таку назву?
3. Опиши свою вулицю:
а) як далеко вона простяглася;
б) широка чи вузька;
в) який транспорт по ній рухається;
г) які будинки розташовані;
ґ) які громадські споруди тут знаходяться (церква,
магазин тощо).
4. Що прикрашає твою вулицю?
5.Як змінилася вона за останні роки?
6. Як виглядає у різні пори року? Коли найбільше
подобається?
7. Чим радує тебе вулиця?
8.Що б ти хотів на ній змінити?
Словничок.
Пряма-прямісінька, петляє поміж будинками, об'їзна
дорога, по обидва боки, посередині, в кінці, переважають, квартал, незначні
архітектурні деталі, мікрорайон, в оточенні дерев, милують око, перед
центральним входом, створює затишок.
Зразки творів-описів.
Моя вулиця
Я проживаю у селі Великі Бірки, майже на його
окраїні, на вулиці Євгена Коновальця.
Вона не дуже довга, проте широка. У кінці вулиці —
сільський стадіон. Біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
Вулиця Є. Коновальця дуже гарна у будь-яку пору
року. Влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки
вулиці. Коли ввечері йдеш вулицею, тебе обдають дивні пахощі з кожного городу.
Ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
Восени моя вулиця барвиста. Цвітуть чорнобривці,
майори, айстри, хризантеми. Цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого
листя та бадилля.
Але найбільше я люблю свою вулицю взимку. Все
навколо біле-біле. Снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі
творять казкове диво. Взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. Лише
поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
На нашій вулиці немає громадських споруд, лише
одноповерхові будинки.
Раніше я жалкувала, що не живу у місті в
багатоповерховому будинку. Але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті
люди, адже ми маємо власні садиби.
Єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, —
обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
Коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу
зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.
Ірина Клачинська.
Вулиця мого дитинства
Для кожної людини назавжди залишаються в пам'яті
ті місця, де вона народилась і провела своє дитинство. І як далеко не закидала
б нас доля, але кожного манить до себе рідна домівка, рідна вулиця. Після
довгої розлуки все видається милішим і дорожчим нашому серцю. Отак буває і зі
мною, коли повертаюсь додому після літніх канікул, коли знову крокую
Дичківською вулицею, на якій живу разом з батьками.
Вона нічим особливим не відрізняється від інших
вулиць села. Тут розташоване невелике підприємство, де можна придбати або
полагодити автомобіль. Перетинає вулицю річка Гнізна зі своїми притоками. У
кінці вулиці — пасовище та млин. Паралельно нашій вулиці проходить залізнична колія,
а за нею красується ліс.
Коли стати на краю лісу, видно мою вулицю:
біленькі хатки під червоною черепицею потопають у буйній зелені садів.
Я люблю свою вулицю у будь-яку пору року. Люблю її
затишні садиби, привітні віконця домівок, високі дерева, квітники і доріжки на
подвір'ї.
Але вулиця без людей, як ліс без птахів. На моїй
вулиці всі люди привітні і лагідні. Хоча я й не знаю їх усіх по іменах, та в
селі прийнято з усіма вітатись.
Найбільше люблю свою вулицю вечорами, коли
притомлені люди сидять на лавках біля хат, гомонять через паркан один з одним,
а сільські дітлахи виходять погаласувати. Лише тоді відчуваєш, що навколо тебе
— усі рідні, хороші люди з нашої вулиці.
Ірина Лиса.
Затишні куточки рідного села
У холоднім місті
Бачу в кращих снах,
Як роблю намисто
З калини у лугах.
Я
повертаюсь в миті,
Де весна цвіла
У
затишному світі
Рідного села.
На вулицях казково
Розцвіта бузок.
Садочки кольорові
Від різних квіточок.
Моє село зелене
Для серця наймиліше.
Ви приїздіть до мене,
Тут завжди найгарніше.
Строгіна Катерина
Зима в селі
Зима
в селі… І все завмерло наче.
Вже соловей в гаю не плаче.
Не чутно жайворонка в полі.
Стоять дерева сірі й
голі.
У цей скрутний зимовий час
Хто ж залишився біля нас?
Лише сіренькі горобці
Нас не забули
,молодці.
А он , на дереві ,
синиця.
Мабуть, морозу не боїться.
Буває чутно дятла
стук,
А ще поважно ходить крук.
На дереві
сорока чорно-біла,
А інші в вирій полетіли.
Учениця 8
класу
Батанцева
Тетяна
Рідне село
Моє рідне село, навіть в кризовий час
Ти цвітеш, як раніше цвіло.
В усі пори ти гарне для нас.
Ти історію нашу в собі зберегло.
Ти багате не тим , чого в тебе нема.
Ти сонця маленька країна.
Хай же пісня твоя в небеса порина,
Хай жайворонок в небо лине.
За тобою поля, за тобою степи
І великі міста, і моря.
Ти зі мною лети, на край світу лети,
Моя отча таврійська земля.
Учениця 8 класу
Строгіна Катерина
Моя Кучерявоволодимирівка
Золотим густим туманом
Затремтіла у росі
В чистім полі, що за
ланом
Кучерява у красі.
Чи то осінь
золотава.
Чи в хурделицях
зима,
В серці рідна
Кучерява.
Кращої , ніж ти ,
нема!
Де б не була , пам’ятаю
Подих твій п’янкий ,вишневий.
Ти життя моє гортаєш,
Мов весняний цвіт рожевий.
Учениця 8 класу
Строгіна Катерина
«Село
моє , для мене ти єдине…»
…Село! І серце одпочине.
Село на нашій Україні-
Неначе писанка , село
Зеленим гаєм поросло.
Т.Шевченко
У кожної людини є так звана «Мала» батьківщина, до
якої прикипаєш серцем, яка здається наймилішою у світі, бо ти там виріс, там
навчився розрізняти добро і зло, там відчув перше кохання.
Моя «маленька Батьківщина» - це моя рідна
Кучерявоволодимирівка. Розташована вона в таврійських степах. Моїй «Кучерявій»
, як любляче називають її односельці, , вже майже дев’яносто років.
Але вона завжди юна.Як легко тут дихається , як
приємно пахнуть квіти, які лагідні теплі
вранішні вітри.
Все це своє – рідне .
Окрасою села є центральна вулиця . Скрізь
виструнчились чепурненькі , біленькі хати , на подвір’ях господарські будівлі
для худоби, тік зі стогами хліба, а за хатами – грядки і садочки.
А ось відкривається панорама центральних споруд
села : магазини, адміністративні будівлі, будинок культури,
пам’ятник загиблим воїнам і наша рідна школа.
Вічнозелені ялинки прикрашають алеї. Дуже гарною є каштанова алея біля
школи. Навесні каштани спалахують білими запашними свічечками.
Рідне село
– найкраще у світі, хоч яким би воно не було маленьким , чи бідним . Бо воно –
наша батьківщина.
А батьківщину , як і матір люблять просто за те ,
що вона є.
Учениця 8
класу Цеацура Катерина
«Село моє, для мене ти єдине …»
Етюд
У
назвах міст і сіл – слова,
В яких щось ніжне, таємниче,
В них голос
предків ожива
Й сьогодні в рідний край нас кличе.
Читай
і думай, друже мій,
І не цурайся
свого роду.
Земля –
це книга, у якій
Історія
твого народу.
Д.Білоус
Засмагле
від падаючого сонця , обвітрене вітрами, не велич -ке ,але гарне і впорядковане
, щедре , дзвінкоголосе, біле від цвіту вишень , умите дощами і потом
хліборобів , рідне моє село, моя Кучерявоволодимирівка! Де знайти слова , щоб
описати твої білі чепурненькі будиночки, голубе небо над тобою, широкі поля
золотої пшениці за околицями , працьовитих своїх односельчан.
Село наше
гарне, як у пісні. Приїжджайте до нас навесні , коли воно все у вишневому і
бузковому цвіті. Коли каштанові свічки , спалахнувши, швидко гаснуть, передаючи
естафету літу. Чи влітку приїжджайте , коли на строкатих клумбах буяють квіти,
коли у повітрі чується аромат славнозвісних херсонських кавунів. Або восени
завітайте до нас,коли золотом переливаються хліба за селом.
А чи я
хотіла б поїхати кудись далеко , побачити , як живуть інші люди, які вони, інші
села, міста , яка земля, яке небо ? Так, хотіла б. Але я нізащо не погодилася б
назавжди покинути рідне село, хоч як би добре не жилося там . у чужих краях. Як
писав колись Тарас Шевченко, «хай би моя Батьківщина була найубогіша ,
найнікчемніша на землі, то й тоді б вона мені здавалася кращою за Швейцарію і
всю Італію».
Учениця 8 класу Строгіна Катерина
Немає коментарів:
Дописати коментар